Історія
розвитку куріння
Звичка куріння виникла
ще з 2000 року до нової ери, коли американські індіанці вдихали дим, що виникав
при розпалюванні листків рослини Nicotiana tabacum.
12 жовтня 1492 року
іспанська флотилія, яку очолював Христофор Колумб, припливла до
невідомого острова, який вони вважали східним берегом Індії. Коли члени екіпажу
висадилися на сушу, їх зустріли місцеві жителі — аборигени, які випускали з
рота дим, після того як втягували його з рулонів скрученого тютюнового листя.
Ці рулони іспанці називали «сигаро». Куріння було невід'ємною частиною
релігійних церемоній аборигенів. Вони вдихали дим і випускали його через ніздрі
до тих пір, поки з ними не починав спілкуватися «Великий Дух».
Коли експедиція
повернулась додому, то серед багатьох дивовижних подарунків, привезених з Нового Світу, було і листя
тютюну. Родріго де Херес — Перший
європейський курець, матрос з команди Джеймса Кука, був заарештований за
підозрою в одержимості дияволом, оскільки співвітчизники вирішили, що дим, що
виходив із рота Родріго — явна ознака одержимості дияволом. Хереса
посадили у в'язницю, де він пробув цілих сім років, поки його не випустили у
зв'язку з тим, що куріння тютюну легалізували на всій території Іспанії.
Європа в різний час
по-різному ставилася до тютюну і куріння. Спочатку цій рослині приписували
дивовижні цілющі властивості. Наприклад, французький посол Жан Ніко (від його
імені походить слово «нікотин») приписав нюхання тютюну французькій королеві,
як засіб від головного болю. В Англії, під час епідемії чуми, тютюн змушували
курити для профілактики.
У 1571 році іспанський
лікар Ніколас Мондарес написав книгу про цілющі властивості тютюну, в якій
описав 36 хвороб, від яких лікує тютюн. Через 17 років, житель Вірджинії Томас
Харрієт почав пропагувати щоденне паління тютюну як шлях до загального
оздоровлення організму. Проте він сам помер від раку
Проте йшов час, і люди
стали помічати негативну дію тютюну, особливо те, що він викликає залежність. У різних країнах
почалися заборони на куріння.
У 1680 році король
Франції Людовик XIV видав наказ,
згідно з яким торгівля тютюном дозволялася виключно аптекарям. В цьому ж році в
Туреччині вийшов закон султана Мурада IV про смертну кару за куріння. Там за
цей злочин саджали на кілок.
В Англії в XVI
столітті курцям відрубували голови і виставляли їх на площі з люльками в роті.
У Персії — виривали ніздрі.
В Італії вживання тютюну
вважалося диявольською звичкою і курців відлучали від Церкви. А одного разу був
випадок, коли п'ятьох монахів, яких звинуватили у курінні, замурували живцем у
стіну як урок для нащадків.
У царській Росії до
тютюнопаління ставилися також негативно. Особливо після того,як у 1634 році,
внаслідок паління, згоріла дерев'яна Москва.
Цар Олексій Романов наказав катувати
тих, у кого буде знайдений тютюн, бити батогом на «козі» до тих пір, поки не
скажуть, де взяли бісівське зілля. В інший період історії курцям відрізали носи
і відсилали на каторгу до Сибіру.
Амністію для тютюну
ввів цар Петро I після поїздки до
Голландії. Відтоді справа вирощування тютюну стала державною і оскарженню не
підлягала.
Звичка куріння стала
поширюватися Європейським та Азіатським континентами, періодично збільшуючись
під час війн та стресових ситуацій.(слова з пісні: «А тютюн та люлька
козаку в дорозі знадобиться».)
Через 100 років
після Бальзака в XX
столітті Адольф Гітлер, пояснював своїм
підлеглим принципи окупаційної діяльності на Сході: «Для них, слов'ян, жодних
щеплень, жодної гігієни. Лише горілка і тютюн.
Коментарі
Дописати коментар