ЧИМ БІЛЬШЕ ВИ СТАРАЄТЕСЯ ДЛЯ ІНШИХ, ТИМ МЕНШЕ ВОНИ РОБЛЯТЬ ДЛЯ СЕБЕ САМІ
Тому не намагайтеся прожити за когось його життя, у Вас є своє…
Що дивно — це приносить задоволення, в першу чергу, вам самим. Проте, з часом трапляється так, що ваша готовність прийти комусь на допомогу починає менше радувати вас. Очікування не виправдовуються. І чим більше ми робимо для інших — тим більше відчуваємо розчарування.
Не можна не погодитись, що життя — непроста штука. Тому всім нам доводиться проходити через дуже важкі часи й вирішувати безліч проблем. Але і без цього всього — нікуди. Адже подібні моменти роблять нас сильнішими та мудрішими.
А як щодо дуже близьких людей, яких ви любите всією душею? Вам настільки боляче бачити їхні страждання, що готові переносити їх разом. Вам хочеться полегшити важку ношу, підтримувати за руку на всіх життєвих вибоїнах. Ви б навіть помінялися з ними місцями, якщо б могли. Але це нікому, і вам, в тому числі, — не під силу.
Не тікайте від себе
Чим більше допомагаєте іншим людям, тим більше віддаляєтеся від самих себе. Ймовірно, це відбувається з кількох причин. Наприклад, не хочете подивитися в обличчя власним проблемам і приступити до їх вирішення. Вам і самим потрібна прихильність і підтримка. Але її чомусь немає. Тоді людина самовіддано і з надлишком роздає її направо і наліво.
Для того, щоб бути щедрими з усіма, для початку слід навчитися любити себе. І бути щедрим з собою. Пам’ятайте, з таким запалом вам ніколи не вдасться створити нормальні й здорові відносини. Коли будете тільки віддавати, зовсім забувши про власні потреби. І для того, щоб піклуватися про інших людей, слід почати чинити так само щодо себе.
Уникайте залежності у стосунках. Вважаєте, що, якщо добробут інших людей залежить від вас — це нормально? Але насправді все може бути навпаки: це ви залежите від них. Подібний «розклад сил» ніколи не приведе до здорових стосунків. Залежність приносить набагато більше шкоди, ніж можна собі уявити.
Розставте для себе, нарешті, пріоритети. У літаку пасажири одягають маску спочатку на себе, а потім — на інших. Тільки так це працює.
Інші мають право вибору
Складається така ситуація: чим більше люди прикладають сил для розв’язання чужих проблем, тим менше їх залишається для того, щоб допомогти собі. Вони починають відсувати в бік, а незабаром і зовсім забувати про свої мрії.
Воно й зрозуміло. Їм не до цього, адже звалили на себе відповідальність за мрії інших людей. Але чи не занадто багато на себе взяли?
Навіть якщо ваш друг страждає, це виключно його прерогатива приймати рішення, що робити в тій чи іншій ситуації. Все, що можете, це уважно вислухати, висловити свою думку, якщо вас про це попросили. Або бути поруч, коли він потребує цього. Але ви не можете проживати замість нього життя і приймати рішення.
Погодьтеся, якщо хтось буде постійно приймати рішення за нас, то це буде вже не наш шлях. Усвідомивши це, ми зійдемо з цієї дороги. Бо вона — не наша.
Ось чому нічого не отримуєте у відповідь від інших людей, коли віддаєте і допомагаєте. Бо даєте їм абсолютно не те, чого вони очікували.
Так, буває, що іноді хочеться, щоб за нас хтось вирішив, куди йти й що робити. А ми слідом пішли б за ним. Тільки річ у тому, що така позиція — хибна. Адже всі ми вчимося на своїх помилках. А кожен наступний досвід робить нас сильнішим, допомагає рости.
Не беріться за штурвал чужого життя. Пам’ятайте, що так позбавляєте людину права на її особисту боротьбу. Похвально, що хочете, щоб усім навколо було легше, щоб вони сяяли від щастя. Але вибрали не той шлях. Замість того, щоб дійсно допомогти людині, штовхаєте її у світ мрій і казок. Бо чим більше ви стараєтеся для інших — тим менше вони роблять для себе самі.
Чи помічали ви, що чим більше робите для інших людей — тим більше відчуваєте себе щасливою людиною? Коли бачите, що комусь погано, пропонуєте допомогу. І якщо це у ваших руках, «розганяєте над ними хмари».
Коментарі
Дописати коментар