Що потрібно знати батькам про підлітковий вік


 Підлітковий вік. Характеристика

Підлітковий вік - час швидких змін, фізіологічних, психологічних, соціальних. Підлітковий вік має сенс розділити на три стадії - ранню, середню й пізню. Зміни в кожний із цих періодів відбуваються з різною інтенсивністю й у різний час для кожного підлітка.
У ранньому підлітковому віці (від 10 до 13 років) центральними питаннями є питання незалежності й усвідомлення себе, інтерес до власного тіла,  інтерес до однолітків, їхніх цінностей і моделей поведінки, зменшується  інтерес до світу дорослих. Власні цінності протиставляються цінностям родини. Підліток у цьому віці занурений у себе, зростає кількість конфліктів із приводу школи, роботи вдома, вибору друзів. У підлітка з'являється прагнення бути в групі, з'являються «герої», підліток центрується на сьогоденні, стає егоцентриком. Підліток стає більше замкнутим або сором’язливим, іноді від сором'язливості й непевності в собі з'являється деяка розв'язність у поведінці. Іноді з'являється відчуття власної невразливості, прагнення перевірити себе, що приводить до поведінки, що тяжіє з ризиком. Більшість підлітків страждає від того, що їх ніхто не розуміє.
Середній підлітковий вік (13-15 років) характеризується незрілістю суджень, імпульсивністю при сильному бажанні приймати власні рішення, наполягти на своєму. Великий вплив референтної групи, підсилюється заклопотаність своєю фізичною привабливістю для протилежної статті. У цей період підліток більшою мірою усвідомлює взаємозв'язок між вчинками у сьогоденні та їхніми наслідками.
Пізній підлітковий вік (15-18 років)  пов'язаний із все більшим усвідомленням себе, самовизначенням у майбутній професії, підліток знову здатний прислухатися до думки батьків, будуються довгострокові й короткострокові плани на майбутнє. Підліток багато в чому незалежний і здатний функціонувати самостійно.
Підліткові проблеми, що стоять перед ними, здаються надзвичайно важливими, інший раз застрашливими. Коло проблем включає розрив з батьками, відкриття негативного відношення до них, усвідомлення себе, індивідуалізацію, відносини з іншими, любов і багато чого іншого. Підлітковому віку властиві сильні коливання емоційного стану, небажання приймати на себе серйозні зобов'язання, відчуття, що суспільство їх не розуміє й не приймає.
До психолога звертаються  підлітки, чий емоційний розвиток і життєвий досвід нетипові й відношення до суспільства нереалістичні. Ще одну групу тих, хто потребує допомоги  й підтримки психолога становлять підлітки, які були травмовані у ранньому віці й такі,  чиї потреби й бажання можуть бути непослідовні, а зовні можуть виражатися в стані психозу. Підтримка потрібна й тим підліткам, які мають досить цілісну особистість, але при цьому в них  є страх зіткнення з життям і суспільством. Вони хотіли б, щоб суспільство (батьки, школа й т.д.) були  іншими.
Нормальною й майже універсальною технікою адаптації підлітків до соціуму є звернення за підтримкою до однолітків. Стан підлітків характеризується внутрішньою потребою нарцистичної підтримки й визнання, потребою послабити залежність і підсвідомий еротичний зв'язок з одним з батьків для того, щоб підготувати себе до незалежності й зрілої любові. Не відчуваючи себе сформованою особистістю, підліток віддає перевагу безпеці групи жаху залишитися наодинці із самим собою. Оскільки в школі й інституті підлітки виявляються разом удалині від батьків, об'єднані статусом меншостей, між ними формуються зв'язки підвищеної інтенсивності. Можна говорити, що підліток який  не має друзів або підліток, що надає перевагу компанії дорослих, можливо, має емоційні проблеми.
Підлітки схильні до міркування й монологів або ж замикають у мовчанні. Підлітки часто доходять до краю при вираженні якого-небудь  почуття, або, навпаки, у спробі уникнути внутрішньої боротьби й занепокоєння, викликаних прихильністю до батьків, підліток вихлюпує свої почуття в лютій ненависті.
Особливий стиль взаємодії підлітків, а також їх явне прагнення до компанії своїх однолітків, робить встановлення з ними контакту й терапевтичних відносин більше важким завданням, чим встановлення контактів з дітьми. Психолог повинен вірити в доброту й порядність підлітка й уміти позитивно реагувати на його поведінку. Такт - необхідна складова в роботі з підлітком, тому що через нарцистичну вразливість підлітка до нього потрібен обережний підхід. Залишаючись тактовним, не можна забувати про твердість і необхідність вирішувати хворобливі питання. Підліток кидає виклик традиціям і тому психолог повинен уміти визначати границі своїх можливостей і компетенції, приймати на себе відповідальність. Необхідно створити в підлітка відчуття незалежності й автономії й визнати, що іноді підліток не може відповідати за свої вчинки через пригніченість почуттям провини, гніву або інших екстремальних емоцій. Основна мета психологічної роботи з підлітком - допомогти виробити й закріпити стратегії нормальної поведінки й уміння самостійно пізнати почуття власної значимості й компетентності, без страху думати про труднощі майбутнього життя. Оскільки підліток егоїстичний у своїх бажаннях і вчинках, роботу варто планувати так, щоб він одержував від неї задоволення.
Розходження статусу психолога й підлітка вимагає від психолога особливого зусилля по встановленню й підтримці відносин співробітництва. Підлітка із самого початку варто познайомити з поняттями «установлення границь» і «конфіденційність». Із самого початку варто сказати підліткові, що все, що відбувається на заняттях строго конфіденційно, крім тих випадків, коли психолог вважає його потенційно небезпечним для нього самого й навколишніх. При виникненні подібної ситуації психолог спочатку доводить до відома підлітка й обговорює з ним плани оптимального розвитку подій.
Не існує єдиної думки про те, чи треба психологові, що працює з підлітком, зустрічатися з його батьками. Проте, за рідкісними винятками, батьків варто залучати на стадії формулювання проблеми й доводити до відома про плани роботи з підлітком. Підліток може вирішити, що конфіденційність порушена, особливо якщо важкі взаємини з батьками й стали причиною проблем підлітка, і, на його думку, усі, хто спілкується з ними, не може зрозуміти його самого. Тому зустріч із батьками може відбутися до зустрічі з підлітком.
Буває доцільно сказати відразу підліткові про необхідність спільної зустрічі з батьками, підкресливши при цьому питання конфіденційності, що до перш ніж сказати що-небудь його батькам, ви порадитеся з ним. При цьому виникає завдання підтримки батьківського авторитету, ієрархії родини й збереження довірливих відносин із самим підлітком. Підліткові треба допомогти навчитися виражати свої почуття й думки про батьків, іноді психолог виражає ці почуття за нього.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА “ДЕРЕВО”

Мудра притча про моркву, каву та яйце

Методика "Колесо життєвого балансу"