Сімейні стосунки. Батьки і діти.

Сімейні стосунки. Батьки і діти.

«Усі ми родом з дитинства», «Усе - добре й погане - людина отримує в сім'ї». Ці педагогічні постулати відомі всім. Українська родина споконвіку готувала дитину до Добра, Милосердя, Любові. Моральними цінностями українського народу завжди вважалися працьовитість, чесність, духовність. Практика народного виховання передбачає формування в людини системи моральних оцінок з позицій добра і справедливості, що випливають із народного поняття моралі: моральний той, хто добросовісний, цнотливий, доброчесний, праведний, людяний, доброзичливий. Це яскраво відображено в народних прислів'ях, приказках, у яких возвеличуються розум, дружба, порядність, чесність тощо.

 Процес формування і розвиток особистості починається з мо­менту народження дитини. Тому особливо велике значення сім'ї, яка є одночасно і середовищем для дитини, і першим вихователем, і виконує функції відтворення населення, передачі духовного ба­гатства, культурних традицій народу, сім'ї. Сім'я багато в чому пе­редбачає те, якою стане людина в майбутньому. Саме сім'я закла­дає фундамент розвитку нахилів, здібностей дитини, формування її моральних якостей, здоров'я і т.ін. Саме через сім'ю дитина опосе­реднює норми людських стосунків, засвоює моральні відносини.

Отже, сім'я виконує функцію соціалізації дитини, яка відбува­ється як у результаті об'єктивного впливу того середовища, в яко­му вона живе (характер і умови життя сім'ї, професійної діяльно­сті батьків, кола їхніх інтересів; відношення між членами сім'ї, сім'ї і школи та ін.), так і виховання, яке здійснює сім'я.

За даними багатьох дослідників, виховний вплив різних фак­торів на розвиток особистості розподіляється в такій послідовно­сті: сім'я, школа, засоби масової інформації; суспільні організації, трудові колективи, товариші, друзі; література та мистецтво.

Є всі підстави говорити про прямий взаємозв'язок сім'ї і особистісних якостей дитини. Згідно з даними дослідників проблеми, атмосфера в сім'ї складається з двох типів факторів: перший — ста­влення батьків до дітей, їх особистісних якостей, стосунків між со­бою та ін. Другий тип — матеріальне положення сім'ї, житлові умо­ви, структура сім'ї. Звичайно, фактори другого типу не є вирішаль­ними , але вони теж впливають на формування особистості дитини.

Так, шкільна успішність дітей, за даними соціологів, багато в чому визначається освітою батьків (доля учнів з високою успіш­ністю втричі більша в сім'ях батьків, які мають вищу освіту). При цьому вплив освітнього рівня батьків сильніше виявляється на успішності хлопців, ніж дівчат). Важливе місце відіграє і конкрет­ний вид праці батьків. Якщо, наприклад, батько і мати є працівни­ками розумової праці з вищою освітою, то краще вчаться діти бать­ків, зайнятих у закладах науки, культури, освіти, охорони здоро­в'я, і слабкіше — батьків, зайнятих у промисловості, на транспорті, в управлінні, сфері обслуговування.

Вища успішність і в сім'ях, де виховується дитина батьком і матір'ю. Такі наслідки пов'язані перш за все з кращою організаці­єю побуту, уважнішим і мудрішим ставленням до виховання дітей.

Вченими було проведено експеримент. Групу 6—7-річних дошкіль­нят разом із матерями запросили для співбесіди, їх залишили на півго­дини в експериментальній кімнаті, яка заповнена різними цікавими речами: машинами, книгами, картинами. Експериментатор вийшов з кімнати, заявивши, що йому потрібно дещо підготувати для бесіди з дітьми і що діти і батьки можуть поводити себе вільно. Після цього за батьками і дітьми непомітно для них проводилось спостереження.

Батьки тримали себе по-різному. Одні починали разом з дити­ною  роздивлятись книжки, прилади, незнайомі предмети, обгово­рювали ці предмети, визначали їх призначення, якості. Інші лише роздивлялися все, що було в кімнаті. Треті півгодини сиділи і чекали — і більше нічого.

Наступна перевірка показала, що пізнавальна активність дітей майже   повністю відповідала поведінці їх батьків. Діти цікавих  батьків були також цікавими.

  Вчені на основі досліджень називають такі фактори, які впли­вають       на навчальну діяльність дітей:

— ставлення батьків до праці, до школи;

— єдність вимог у сім'ї;

— характер стосунків батьків і дітей;

— гармонійність сімейного життя.

Сімейні неприємності викликають у дитини невпевненість, сором'язливість, почуття неповноцінності, що відбивається на її успішності і поведінці в школі. Позитивне середовище позитивно і слушно впливає на дитину: вона активна, ініціативна, вчиться з інтересом, дружелюбна, готова допомагати іншим, з радістю ви­конує бажання батьків і вихователів.

Істотний вплив спричиняє сім'я і на вибір професії.Так, за даними соціологів, серед дітей робітників і службовців-нефахівців 57 % зайняті фізичною працею, — а в групі, де батьки є фахівцями вищої кваліфікації, 26 % молоді є робітниками. Сім'я впливає і на вибір сфери діяльності. Якщо усі члени сім'ї зайняті у машинобудівництві, то 50 % молоді працює теж там.

Звичайно, не освіта, професія самі по собі впливають на вихо­вання, а духовні цінності сім'ї, ідеали, прагнення. Вони і визнача­ють потреби дітей.

При багатоманітності сімей умовно їх можна поділити на кілька груп, які по-різному впливають на розвиток і формування дитини:

1. Сім'ї, в яких дружні стосунки між батьками і дітьми. Батьки знають, чим цікавляться їх діти, що їх турбує. Поважають їх пере­живання, намагаються тактовно допомагати. Це найбільш сприят­лива сім'я для дитини. Діти в таких сім'ях, як правило, ініціатив­ні, Незалежні, Дружелюбні.

2. Сім'ї, в яких доброзичливі стосунки. Батьки впливають на інтереси, потреби дітей, але існує певна дистанція між ними. Діти здебільшого, ввічливі, дружелюбні, але дещо сковані у поведінці, менше незалежні.

3. Батьки багато уваги приділяють матеріальному благополуччю дітей, результатам успішності. Головна мета виховання— дитина по­винна вступити до вищого навчального закладу і вдягатись не гірше за інших. Духовний світ дітей у таких сім'ях схований від батьків.

4. Сім'ї, в яких мають місце непедагогічні методи виховання батьків: неповага до дитини, стеження, недовіра, тілесні покарання. Діти в таких сім'ях частіше недружелюбно ставляться до батьків, важко спілку­ються з ровесниками.

5. Деструктивні сім'ї, в яких батьки конфліктують, вживають алкоголь,­ погрожують один одному та дітям, проявляють жорс­токість, де панує  фізичне та психологічне насильство. Вплив таких сімей негативний. У 5О % випадків це веде до антисуспільних вчинків.

А які стосунки у вашій сім’ї? Ви замислювались? Адже недарма приказка каже «Що посієш, те й пожнеш!»

Поради батькам

Якщо: 
• дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти; 
• дитину висміюють, вона стає замкнутою; 
• дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною; 
• дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе; 
• дитина росте в докорах – вона вчиться жити з почуттям провини; 
• дитина росте в терпимості – вона вчиться розуміти інших; 
• дитина росте в чесності – вона вчиться бути справедливою; 
• дитина росте в безпеці – вона вчиться вірити в людей; 
• дитина живе у ворожнечі – вона вчиться бути агресивною; 
• дитина живе в розумінні, дружелюбності та любові – вона вчиться будувати стосунки на основі  доброзичливості, толерантності та любові до інших  людей у світі.