Досвід Ізраїлю
Досвід Ізраїлю
Як навчати дитину, якщо вона не в змозі висидіти всі уроки з однокласниками? А якщо зовсім не здатна всидіти на місці? Що вважати успішною інклюзією? Як правильно розробити індивідуальні плани роботи? Всьому цьому в жовтні 2018 року безкоштовно навчали 400 наших освітян ізраїльські фахівці. Враженнями поділилася Юлія Нагорна, директор Інклюзивно-ресурсного центру Южноукраїнська
Філософія інклюзії
В Ізраїлі вважають: усі діти мають вчитися. Навіть лежачі діти з глибокою розумовою відсталістю закріплені за певною школою та навчаються вдома тому, що здатні: розрізняти звуки, смаки, аромати, фіксувати погляд, реагувати на звернення. Невелика кількість найтяжчих учнів — на домашньому навчанні та в спецзакладах. Однак в Ізраїлі існують проекти для їх соціалізації: спільні спортивні заняття, свята, концерти, екскурсії з учнями звичайних шкіл, літні табори, взаємне «гостювання»: діти зі спецзакладів проводять день у масовій школі, і навпаки.________________________________________
Тож тренінги почали з філософії інклюзії, яка допомагає шукати можливості, а не причини для відмови в освіті.
________________________________________
Від запобігання — до інклюзії
Більшість дітей з особливими освітніми потребами вчаться у звичайних школах — такий закон діє з 1998 року. Загалом досвіду інклюзії в Ізраїлі — понад 30 років, тож фахівці поділилися історією впровадження інклюзії у своїй країні, за яких підходів система інклюзивної освіти стає найбільш дружньою до дітей з особливими освітніми потребами.
В Ізраїлі йдеться не про інклюзію загалом, а про вибір одного з її видів під потреби конкретної дитини. Починається все з програм ранньої діагностики та інтервенції «From prevention to inclusion» («Від запобігання — до інклюзії»).
Експерти вважають, що основна увага має бути зосереджена на допомозі в ранньому дитинстві та дошкільнятам, щоб підготувати їх до масової школи. Скажімо, ДЦП виявляють та починають працювати з малюком уже в кілька місяців від народження. Так само рано допомагають, приміром, дітям із синдромом Дауна, з вадами зору чи слуху. Навіть ті діагнози, які важко діагностувати з народження однозначно (наприклад, аутизм), за допомогою аналізів намагаються «вхопити» до 1–2 років. Таким дітям радять корекційні ясла, а з 3 років — дитсадок.
________________________________________
Також в Ізраїлі діють інклюзивні центри для учнів від 0 до 21 року. Через додаткові заняття частина дітей з особливими освітніми потребами завершує середню школу не в 17 років, а у 21, причому це не залежить від рівня інтелекту. Центри напівкомерційні, але 40% коштів на їх утримання йдуть з держбюджету. Тут працюють фахівці та спеціально навчені волонтери. У деяких центрах усе скомпоновано: проект з ранньої діагностики, інклюзивні ясла, дитсадок, школа, коледж, а також ресторан, кафе, перукарня, спортзал, де працюють винятково люди з інвалідністю.
З асистентом, у класі, індивідуально, альтернативно
Після 6 років постає питання — як саме має навчатися дитина. Ізраїльські тренери чимало разів підкреслювали: важливий розумний підхід, орієнтований на потреби дитини та ресурси школи, а не на наше бажання дати кожному все найінноваційніше та найзручніше. Інколи дитині не потрібен асистент, певні корекційні заняття, а не вистачає іншого супроводу.У школах є спеціальні класи, є змішані заняття: половина уроків з класом, решта — індивідуальні заняття з асистентом. Є й ті, хто навчається у звичайному класі, але в супроводі тьютора. Є учні, яким організовано додатковий відпочинок удень, або зменшене навантаження, тож вони раніше йдуть додому. Діти з інтелектуальною недостатністю можуть проходити програму в полегшеній формі, а деякі надто складні предмети (природничі науки, тригонометрію) не відвідують.
Учням можуть запропонувати альтернативну діяльність (наприклад, діти, що не можуть говорити, вчать інший вид спілкування — PECS (обмін зображеннями та символами), інші — переписують диктант із роздруківки, а не сприймають на слух, за дислексії — наговорюють диктант на гаджети, а не пишуть). Звісно, є і діти, які вчаться за звичайною програмою, але для них створені додаткові умови (наприклад, якщо вони на інвалідних візках). Вид інклюзії завжди приймають колегіально: з батьками, вчителями, психологами, реабілітологами.
Щодня — індивідуальний урок в обважненому жилеті
Як це виглядає на практиці, наприклад, за аутизму? У школі для таких дітей — окремий клас, де два вчителі та 2–3 тьютори на 6–8 дітей. Також працюють залучені фахівці: логопед, арт-терапевт (завдання якого — розвиток емоційного інтелекту), спеціаліст із сенсорної інтеграції. Один урок щодня для кожної дитини — індивідуальний, адже всі дорослі якраз можуть «розібрати» по одній дитині.У найбільш просунутих школах у кабінеті є окрема їдальня, кімната відпочинку та вихід. Також тут є парти з високими бортами, за якими можна усамітнитися та не бачити однокласників, обважнені жилети, що приносять відчуття заспокоєння за аутизму.
Є додаткові заняття: розуміння прочитаного, «праймінг» — попереднє вивчення уроку, який розглядатимуть у класі, або тренування виду діяльності, яку треба буде застосувати, візуальний «переклад» текстів (фото, відео, малюнки, опорні сигнали).
Також передбачена безкоштовна реабілітація тричі на тиждень поза стінами школи: робота з психотерапевтом, пісочна терапія, іпотерапія (задіяні коні), каністерапія (залучені собаки), Бломберг-терапія (використання ритму), нейрокорекція, мозочкова стимуляція, біоакустична корекція.
Коментарі
Дописати коментар